Як би ви описали для тих хто не в курсі, звідки походить термін «соул-музика» і в чому заключається зв’язок між цією музикою та її назвою?

DJ: Я дуже довго дивувався, чому вони назвали цю музику «музикою душі», чому вони пов’язали її з частиною всередині нас, яку неможливо описати –  душею. Те, про що я подумав, так це те, що афроамариканьска Америка в той час справді не контролювала політики, вони не були заможніми, тому вони не мали ні влади, ні освіти… вони не мали контролю над багатьма речами. Але те, над чим вони справляли контроль, так це над їхньою душею всередині них. Тож ви їдете до Штатів, бачите ресторани соул-фуду, слухаєте музику, як Джеймс Браун, який каже «сила душі». І тому я відчув, що причина, чому вони називають цю музику «душею», полягає в тому, що вони ідентифіковали себе з нею, вони відчували, що вона дуже глибока і має щось справді особливе всередині. Це те, що може бути з вами, коли сумно, радіти, коли ви чуєте радість, ви можете танцювати і розрадити кохану людину… Це викликає почуття, яке не лине з жодного іншого місця, як з душі . Я відчуваю, що наша музика безперечно втручається в цей простір. Ми говоримо про кохання по-різному: платонічне кохання, кохання у стосунках, втрачене кохання… Ми також говоримо про речі соціально-політичної свідомості – речі, які ми хочемо змінити в Америці, речі, які ми відчуваємо глибоко всередині, які пробуджують у нас пристрасть. Мені здається, саме тому її називають ”музикою душі”.

Чи могли б ви перерахувати своїх ідолів соул-музики 70-х?

DJ: Мені дуже подобається те, що робив Стіві Вандер (Stevie Wonder) у 70-х. Останнім часом я слухав багато його речей, він дуже вплинув на мене.

AF: Я б також додав Кертіса Мейфілда (Curtis Mayfield) – великий вплив, Смокі Робінсона (Smoky Robinson) та Едді Кендрікса (Eddie Kendricks).

Коли ви створюєте музику, ви більше зосереджуєтесь на адаптації соул-музики до сучасної аудиторії чи хочете зберегти класичне соул-звучання?

DJ: Я вважаю, що нашим обов’язком є просування цього направлення вперед. Ми стоїмо на плечах багатьох людей, які були до нас. Наш обов’язок — не лише прийняти те, що вони зробили, але й надати цьому маймутнього і вивести на новий рівень. Я відчуваю, що це те, що ми намагаємося зробити.

Коли справа доходить до створення нових пісень, їх композиції та виробництва, як ви розподіляєте свої робочі обов’язки?

AF: Ми всі пропонуємо свої ідеї. В першу чергу це Дуранд (Durand), Блейк (Blake) і я. Ми допомагаємо один одному надавати форму ідеям. Можливо, все починається просто з мелодії, а хтось інший напише текст. Можливо, у Дуранда є блокнот із гачком, і це може надихнути мене написати вірш. Іноді хтось придумує пісню, яка одразу майже готова. Ми пишемо власні твори та випускаємо власні записи – ми з Блейком продюсували наш останній альбом American Love Call.

Якщо припустити, що вам п’ятьом потрібно «передати естафету», так би мовити, один одному, щоб вдосконалити пісню, над якою ви працюєте. Чи стикалися ви коли-небудь з проблемою, коли готова пісня відрізнялася від початково закладеної ідеї.

DJ: Я так не думаю. Безумовно, були пісні, над якими ми працювали, але не відчували їх у той момент, але для мене як автора пісень я нічого не відкидаю. Я вважаю, що якщо це не стане в нагоді тут і там, то, можливо, я можу просто покласти його в коробку та почекати відповідного часу, щоб натхнення повернулося.

AF: У нас також були пісні, які починалися в певний спосіб, а закінчувалися зовсім по-різному. Можливо, змінюється ритм, можливо, ми пробуємо інший темп…

DJ: Як „What I Know About You“.

AF: Точно або ”Long Way Home”. Але це ніколи не було проблемою. Це таке задоволення від роботи в групі. Ти приходиш до висновку, не зробив би цього самотужки.

Соул-музика може бути як блаженною, так і гіркою. Як ви згадали, на American Love Call ви посилаєтеся на поточні соціально-економічні проблеми в Сполучених Штатах. Що змусило вас до підняття цих питань у своєму альбомі?

AF: Настав час сказати, у що ви вірите. У Сполучених Штатах зараз не час на жарти. Справжня політична криза. Ми стикаємося з глобальною кризою, екологічною. Таке відчуття, що якщо у вас є будь-яка платформа, незалежно від того, чи ви пишете пісні для людей, яким вони подобаються, чи, можливо, у вас є багато підписників в Instagram – настав час для всіх нас сказати, у що ми віримо, і боротися за це. Час має важливе значення.

DJ: Спадщину цього мислення створили такі люди, як Ніна Сімон (Nina Simone), Марвін Гає (Marvin Gaye), Кертіс Мейфілд (Curtis Mayfield), Донні Гетевей (Donny Hathaway). Вони завжди були такими ініціативними, говорили правду, що відбувається в кліматі, навколишньому середовищі. Наш обов’язок – продовжувати це робити.

Нинішня криза також є кризою внутрішнього розколу американського суспільства. Як ви вважаєте, чи може музика допомогти поєднати розбіжності?

DJ: Це одна з речей, але я вважаю, що Америка повинна зробити, це по-справжньому знайти корінь своїх проблем і зрозуміти, чому вона така розділена, чому ми так роз’єднані. Коли ми справді зможемо сісти й поговорити про це як цивілізовані люди, можливо, це до чогось нас приведе. Однак я вірю, що музика може стати ключем, який допоможе нам досягти цього.

Враховуючи те, що зараз у вас є набагато більше досвіду, чи відрізнялося продюсування „American Love Call” від вашого першого альбому?

AF: Однозначно. Було кілька важливих факторів. У нас нарешті був бюджет для роботи, тож були речі, які ми могли досягти, наприклад мати струнну секцію, про що ми навіть не мріяли, коли робили наш перший запис. Але наш самомтійний дебют дав нам цінний урок. Незалежно від того, чи це було аранжування гармоній, придумування струнних мелодій чи просто загальна оркестровка партій, ми змогли використати цей досвід і перетворити те, що було в нашій голові, на те, що ми слухаємо в реальності. Це дуже особливе відчуття – мати можливість це робити.

Ми незмірно раді бути першою країною Східної Європи, яка прийме вас. Чи ви маєте бажання продовжити поширення соул-музики далі на схід?

DJ: Ми хотіли б об’їхати з ним увесь світ, це було б чудово. Це було дуже весело. Польща крута, мені це подобається.