Інтерв’ю з “Ta Ukrainka” на OFF Festival 2023

Ta Ukrainka – це артистичний псевдонім Анастасії Іваненко, яка у 21 рiк відважилася перевернути своє життя до гори ногами, переїжджаючи до Польщі. Настя 7 років тому і зараз – це майже абсолютно дві різні особистості.  Перший зі своїх синглів – “Polski sen” вона опублікувала в 2021 році і він одразу відбився ехом, яке увінчували як позитивні слова розуміння, так і хейт. За цей час вдалося їй випустити ще 12 синглів. Доказом її успіху є хоча б її нещодавній виступ на Головній сцені найбільшого фестивалю альтернативної музики OFF Festival. Хоч Настя народилася і виросла в Україні, вона вирішила співати і писати (допомагає їй її чоловік) саме польською. Чому? Ви можете дізнатися з інтерв’ю нижче.

Як Ти себе почувала перед виступом і одразу після?

Стрес був перед. Як тільки я дізналася, що я буду грати на OFF-i то в мене вже з’явився стрес, який не могла подолати взагалі і був він аж по цю секунду і зараз трохи навіть є, бо починаю занадто аналізувати, що я зробила не так.

Чому ти вирішила переїхати саме до Польщі?

Я навчалася в Харкові і після навчання я працювала мерчендайзером у фірмі з Рами. Все було добре, грощі були добрі. Це не було так, що я приїхала на заробітки. Я просто сиділа і подумала, що я ніколи в житті не була в Європі і ніколи її не бачила. Я була молода тоді дуже – 21 рік – і мені дуже хотілося подорожувати. Для мене Польща була близько, але також було дуже швидко і легко зробити візу, щоб приїхати сюди. Я просто подумала, що коли я приїду сюди, це не буде кінцевий пункт, а тільки початок, і що я тільки тут трошки попрацюю, зароблю і відкладу якісь гроші, а потім почну подорожувати до Франції, до Греції і тп, але не вийшло і я залишилася тут.

Чи ти змінилася від того моменту як тільки приїхала до Польщі?

Дуже, але як була боязкою, так боязкою і залишилась. У мене це працює так, що очі бояться, а руки роблять. Я завжди дуже сильно боюсь. Тут приїхати було страшно, я не знала мови, мене тут нічого не чекало, але мені якось на стільки хотілося, що я це зробила. Так само з музикою, я дуже сильно боюсь виходити на сцену, але я так хочу це робити, що немає просто іншого варіанту.

Ти опинялася в таких ситуаціях, коли боялася що хтось дізнається що ти з України?

Так, але вони не мають ґрунту. Як я на початку приїхала і не дуже добре знала польську і з акцентом говорила, я працювала тоді в магазині. Тоді я вислухала стільки негативних слів. Це було вже давно, пройшло 8 років, але мені воно так відбилося в пам’яті, що й далі блокує і зараз ти фактично боїшся щось сказати, щоб ніхто не почув.

Чи ти відчуваєш негативний підтекст у слові “українка”?

Чула раніше і тому така назва є яка є. Я просто не раз чула, що коли хтось про мене щось хоче сказати, то каже та українка. Для мне це було на стільки тяжке психічно, що для мене це було як афроамериканця назвати негром. Наче просто про тебе хочуть щось сказати, але це звучить негативно. Я сама з цим хотіла боротись, щоб гордитися цим, тому я так себе назвала, щоб була вже конкретна назва і щоб пишатися цим.

Ти помітила якісь зміни у відносинах між поляками та українцями після початку повномасштабної війни?

Це для мене завжди було дуже складним питанням, бо в мене просто є своє коло знайомих  і друзів поляків, з якими я дуже близька. Я в тих людях знайшла свою родину і тому мені тяжко сказати, що є якесь негативне ставлення, але з іншої сторони я особисто вже дуже давно не чула такого, бо на моїй роботі, де я працюю, у компанії моїх знайомих взагалі немає якогось підходу, що я не звідси, ми всі рівні. Але я дуже багато в інтернеті бачу цього хейту і я весь час думаю чи це правдиві люди, чи проросійські троллі, які за цим стоять. Тяжко мені сказати.

Як Твоє оточення відреагувало на початок повномасштабної війни?

По перше коли в мене мої знайомі питали чи все добре чи тобі потрібна якась допомога, я всім сказала, що мені допомога не потрібна взагалі, що в мене особисто все добре, бо я сиджу тут. Яка конкретно мені потрібна допомога? Мої рідні теж в безпеці і все добре. Я їм просто сказала, що як мені реально потрібна буде якась допомога, то я сама про це скажу. З того моменту вони до мене вже не лізли з такими допитами, але мої всі знайомі дуже активно були залучені до волонтерства. Друг мого чоловіка провадив волонтерський центр і я тоді працювала в нього волонтеркою. До мене приїхала моя одногрупниця з Харкова, яка в мене жила десь 3-4 місяці і ми тоді разом займалися волонтерством. Потім другий мій знайомий кухар теж готував дуже багато і носив регулярно їжу на вокзал. Мій чоловік теж займався волонтерством. Інші мої знайомі, якщо безпосередньо не допомагають, то скидають гроші. Мої знайомі дуже емпатичні люди, тому одразу долучилися до цього.

У пісні “Chyba ostatni dzień” Ти співаєш: „Mój sukces był przez wojnę na pewno nie przeze mnie”. Ти насправді так вважаєш чи може чула це від когось?

Я ніколи не чула, це мої таргани в голові. Мені просто завжди здається, що від початку повномасштабної війни, якщо мене хтось запрошує на якесь інтерв’ю, то це тільки тому, що я з України ну і так треба просто.

Чому Ти пишеш пісні саме польською, а не українською?

Я одразу почала писати польською. По перше я не пишу сама тексти, ми це робимо з моїм чоловіком, він поляк. Я живу тут вже 8 років і не планувала переїзду і коли ми почали робити спільну музику, то я сказала що я дуже хочу робити це на польській мові, бо це для мене був дуже великий виклик і мені просто було навіть цікаво чи я зможу. Завдяки цьому навчилася теж краще говорити на польській.

У тебе буває таке, що тобі бракує слів у якійсь з мов і ти починаєш додавати польські слова до української і навпаки?

У мене постійно це відбувається, бо в мене переважно оточення польське і спілкуюся українською лише з мамою, яка вже 6 років теж у Варшаві. Так є коли вона наприклад до мене приходить у гості і ми починаємо говорити з нею і моїм чоловіком, то така мішанка взагалі виходить польсько-українська.

Теж в одному з інтерв’ю ти сказала, що можеш себе ідентифікувати з кожною з тих дівчат про яких співаєш і що те саме може відчути будь-хто, хто емігрував або живе за кордоном. Але теж мені здається що твоя пісня Polski sen відкрила трохи очі тим, хто від народження живе в одному й тому самому місці

Так, і до мене писало багато людей наприклад поляків, які живуть за кордоном, що вони теж ототожнюють себе з цією піснею. Це не тільки проблема українців у Польщі, але всіх іммігрантів. Навіть якщо поїдеш в Америку, то там такі самі будуть люди, які будуть говорити що почувають себе чужими або досвідчили якогось хейту. Я коли ця пісня з’явилася, я ще тоді була дуже ображена і в собі тримала таку образу, що я зробила не так, чому Ви мене не приймаєте. Пам’ятаю, що ходила тоді на роботу і дуже довго не могла порозумітися зі своїми колегами і це було так, що вони десь виходять разом і мене ніколи не запрошують. Я завжди думала в своїй голові, що це через те, що я емігрантка. Але потім все пройшло і я зрозуміла, що ця проблема лише в моїй голові, що якщо ти відкриваєшся перед людьми, то вони теж відкриваються перед тобою. Звісно завжди бувають трошки дивні люди , які мають просто в собі стільки негативу і агресії і це вже незалежно від того чи ти з України чи ти пофарбована на рожевий чи ще щось, вони просто будуть хейтити.

Розмовляла Катерина Шморгун.