Музика плюс усвідомлене бачення себе
“Музика плюс усвідомлене бачення себе” Інтерв’ю з басистом Midsommar – Каролем Грабіасом на Off-Festival 2022
Midsommar – це не лише назва нашумілого фільму Арі Астера, а й польський гурт, який створює музику на межі дрім-попу та шугейзу. У 2021 році він видав свій дебютний EP «The Dream We Had». Враховуючи лише дискографію, здається, що досвіду у цього гурту небагато. Але стаж, як виявляється, не має значення, коли кожна деталь – від назви гурту до кожної наступної студійно записаної пісні – ретельно продумана. Ті музичні жанри, пік популярності яких припав на 90-ті роки, тоді не захопили музичного ринку Польщі. Але не виключено, що зараз польська аудиторія достатньо дозріла, щоб оцінити делікатність дрім-попу з шугейзовим гудінням гітарних рифів. Останніми роками з’являється все більше груп, що працюють у схожих музичних жанрах, і одна з них – Midsommar, у якої нещодавно з’явилася нова вокалістка Валентина.
Після концерту редакція FunInPoland взяла інтерв’ю з Каролем Грабіасом, який не лише грає на бас-гітарі, а й відповідає за контакт із ЗМІ. Нижче наведено його відредагований текст:
Як відчуття після виступу?
Я вважаю … після наших різних концертів, цей був одним із найкращих. Нам дуже приємно, що Артур Роєк запросив нас на OFF Festival. Ми неодноразово писали в наших соцмережах, що це те місце, де ми б дуже хотіли виступити, адже ми вже багато років фанати OFF Festival. Ми знаємо, що шугейз і дрім-поп, тобто британська незалежна сцена, такі гурти, як «Slowdive», «My Bloody Valentine», займають особливе місце в серці Артура Роєка. Тож виступ на OFF Festival має для нас своєрідний стимул від людини, яка на польській сцені має звання когось, хто є найважливішим куратором музики. Я думаю, що ми всі оцінюємо концерт позитивно. Технічно ми справилися досить добре, у нас була хороша енергетика між членами команди, тому ми дуже щасливі.
Ти особисто віддаєш перевагу меншим концертам чи великим фестивалям?
У нас з Midsommar не так багато великих фестивалів, тому це дійсно наш перший досвід з великою аудиторією та великою сценою. У гру вступають різні речі. Спільним для великих фестивалів є те, що вони краще розрекламовані. Тут кращий простір з технічної та візуальної сторони – більше місця для руху на сцені, більше людей, які відповідають за звук і візуал. З одного боку, ти почуваєшся невимушено, коли хтось опікується гуртом, але з іншого боку, невеликі концерти мають такий специфічний шарм, що можна дати п’ять звукорежисеру, через 5 хвилин ви вже на ти, аудиторія на 50% складається з ваших друзів, дівчат, учасників групи, і ви можете почуватися більш спокійно. Обидва мають свій шарм. Але я вважаю, що коли велика аудиторія, коли люди приходять не лише тому, що знають учасників гурту, тоді енергія стає більш жорсткою, у ній більше музичної драми.
У середині липня Midsommar виставив пост у соцмережах про те, що у вас суттєві зміни в гурті, дуже поетично беручи під увагу назву вашого гурту. Крім того, Валентина зазначила, що це дуже цікава історія і ми про неї колись поговоримо, може, настав час?
Погооворити про зміни? Справа в тому, що наша колишня вокалістка Alia Fay, яку ми, звісно, дуже цінуємо і поважаємо, в якийсь момент прийшла до висновку, що хоче зробити ставку на сольну кар’єру. У неї є деякі плани поїхати за кордон, я не хочу розкривати зайвого. І в цей момент, знаючи, що нас запрошують на великі фестивалі, у планах в нас записати повноформатний альбом, ми зіткнулися з досить великим викликом як гурт – нам потрібно знайти нового вокаліста. Для гурту, який в основному базується на двох музичних фундаментах, тобто, з одного боку, на дуже характерній, нечітко викривленій гітарі, а з іншого боку, на ангельському ефірному вокалі – це було непростим викликом. Ми почали прослуховування наших вокальних партій. Ми отримали багато демо-записів. З усіх, хто прийшов, Валентина була однією з 2-3 людей, які взагалі розумілися на музиці. Цікаво, що цю музику Валентина раніше не слухала, ні шугейз, ні дрім-поп. Ми були для неї якимись, не хочу сказати, наставниками, але людьми, які ввели її в такі знання про музику, певну історію цієї музики. Але з іншого боку, її чутливість, її особистість, те, ким вона є, змусили її дуже швидко знайти себе. Нам не потрібно було водити її за руку і вказувати, які гармонії використовувати, як співати ці пісні, вона дуже швидко знайшлася. Ми також дуже швидко розвинули такий особистий зв’язок. Принаймні між мною і Валентиною. Коли почалася війна, це дуже вплинуло на нас усіх. Я був на кордоні з Україною в перші дні війни. Усі ми більшою чи меншою мірою зробили свій внесок у допомогу Україні. І контакт із Валентиною був теж як рукостискання через кордон. У тому сенсі, що Валентина вже багато років живе в Польщі, але вона була такою людиною, яка звідти родом і розповідає, як там насправді. І для нас надзвичайно важливо, щоб ми також були чутливі до проблем, пов’язаних із тим, що відбувається навколо нас. Валентина принесла не лише музичну чутливість, а й чутливість до того, що відбувається у світі.
Після OFF Midsommar найближчим часом гратиме на таких польських фестивалях, як Soundrive та Great September. Що, на вашу думку, стало причиною такого вибуху вашої популярності?
Це дві речі. З одного боку, я думаю, що ми дуже обережно ставимося до музики, яку випускаємо. Є гурти, які випускають демо-записи, якісь міні-альбоми без обробки. Фактично з осені 2021 року ми записали 5 пісень. Що значить гурт, на рахунку якого 5 пісень – небагато. Але з іншого боку, ми випустили 5 добре зведених, добре записаних треків – найкраще з нашого репертуару. Тож, з одного боку, є хороша музика, яка продумана, добре змішана, створена людьми з нашого світу шугейзу. Михайло Курочкін з Санкт-Петербурга, який раніше міксував Blankenberge – дуже відомий російський шугейз-гурт. З іншого боку, є дуже чітке бачення того, чого ми хочемо досягти. Я сам людина, яка працювала в PR, тому знаю, як і кому донести меседж про цю музику. Цілком свідомо і продумано ми розсилали повідомлення про нашу музику журналістам, музичним промоутерам, людям з музичної індустрії, яким це просто цікаво. Ми знали, що ця музика в Польщі була недостатньо сильною в 90-х, коли вона була популярною, тож у нас були сильні важелі впливу. Ми сказали: «Ми ті, хто заповнює порожнечу, яка була там протягом останніх 30 років». Тож коли у нас було таке чітке бачення того, як ми представляємо себе, і в той же час у нас була хороша музика, продукт, хоча я не люблю це слово, нам було легко достукатися до журналістів, які відчували, що ми щось показуємо цього хорошого не було на польській музичній сцені. Тому я думаю, що є великий інтерес. Музика плюс усвідомлене бачення себе.
Кажеш, що в Польщі цей музичний жанр ще не заіснував? Як думаєш Midsommar сприятиме розвитку цієї музики?
Ми багато робимо для тогоб щоб так сталося. Ми намагаємося підтримувати дуже хороші дружні стосунки з гуртами, які грають схожу музику. Буквально ми грали на концерті з гуртами «Oysterboy» і «Duchy» у варшавському клубі «Chmury». Звичайно, це гурти з широким музичним горизонтом, які грають не таку ж музику, як ми, але, скажімо, вони рухаються в схожій естетиці. Раніше ми грали на концерті з такими гуртами, як «Strangers in my House», підтримуємо дружні стосунки з гуртами «Zając», «Bez», «The Hattive Nuts» чи «Kwiaty». Тож те, що зараз відбувається на музичній сцені в Польщі, показує, що є певний рух до цієї музики. Є більше гітар, які водночас спотворюються та реверберують, є більше чутливості, яка просто відсилає до того, що відбувалося на початку 90-х у Брістолі, Великобританія. І ми вважаємо, що це рух у правильному напрямку. Артур Роєк, який є великим любителем цієї музики, роками намагався показати польській публіці гурти з цієї індустрії, з цієї музичної ніші, такі як «My Bloody Valentine», «Slowdive» або «Ride», які грали два дні. тому в ВИМК. І мені здається, що ми тут і граємо разом з Артуром Ройком – це невипадково. Ми показуємо польській публіці, що це не лише імпортна музика, але вона також має щось важливе сказати в Польщі.
Чому ви вирішили писати пісні англійською?
Мені здається, це був досить натуральний шлях. Коли наша перша співачка приєдналася до нашого гурту, більшість її пісень були англійською. Ми також припускали, що ми не гурт, який хоче обмежитися лише польським музичним ринком. Я не скажу, що є якась продумана експортна стратегія, просто ми припускали, що, можливо, нам буде легше музично пробиватися так.
На якому фестивалі за кордоном ви б найбільше хотіли виступити?
Гарне запитання..(сміх). Ну, звичайно, було б чудово зіграти на Lola Pelus, але це якісь великі та нереальні мрії.
Midsommar зацікавлений співпрацею?
Так, звісно. За останні кілька років на польському музичному ринку було так багато цікавих музичних проектів, які виявляють чутливість, подібну до нашої. Був дуже великий простір для ефірного вокалу та гітари, яких раніше не було на польському музичному ринку, які базуються більше на створенні атмосфери, ніж на агресивних рифах. Якби в цей момент до нас звернувся гурт із чутливістю, схожою на нашу, ми б із задоволенням щось записали. Можливо, не з гуртами, які зараз популярні в жанрі хіп-хоп, але в нашій індустрії точно. Особисто я є великим фанатом гурту з Освенцима «Delight», також гуртів «Без», «Чужі в моєму домі», «Квіти». Протягом багатьох років я слухав гурт “The Hattive Nuts”, який не такий відомий, як я вважаю, що мав би бути, але це один із перших гуртів у Польщі, який грав музику, засновану на гармоніях, подібних до нашої. Також є багато інших. Якби Артур Роєк запропонував нам співпрацю, подібну до музики, яка була в його дебютному проекті Lenny Valentino, тобто якби він прийшов до нас із пропозицією: «Хлопці, ми записуємо другий альбом Lenny Valentina і хочемо записати вокал і гітару. з вами», ми б сказали: «Ласкаво просимо, це круто!» Сьогодні ми якраз сфотографувалися з Артуром Роєком перед концертом, тому він для нас досить важлива фігура. Якби він запропонував нам співпрацю, це було б чудово.
Катерина Шморгун
“Пропозиції на літо” — це наші рекомендації щодо найцікавіших подій у Польщі.
Нові репортажі
Wywiad Postman
"треба розмовляти про Україну з людьми з України" Інтерв'ю з Костянтином Поштарем (Postman) на OFF-Festival 2022
Тепер, як ніколи, наголошується близькість Польщі та України. OFF-Festival 2022 також не став винятком і запросив на свої сцени українських виконавців. Один із них – Postman – музикант, мультиінструменталіст, композитор, співак та автор пісень Костянтин Почтар. Артист родом з України, а точніше з її столиці – Києва. Нині живе та творить у Вроцлаві. Його прізвисько – Postman – це переклад його прізвища на англійську мову. Один із представників нової хвилі української музики. Рік тому вийшов його останній альбом «Змінилося багато. Змінилось нічого». Однією з пісень, що увійшли до альбому, є «Антарктида», кліп на яку створено на основі відеозаписів, спеціально знятих науковцями української полярної станції «Академік Вернадський». Інші не менш відомі пісні з цього альбому – це, наприклад, «Як справи справді?» та «Змінилось багато. Змінилось нічого».
Після концерту редакція FunInPoland взяла інтерв’ю з Костянтином Почтарем. Нижче наведено його відредагований текст:
Як твої враження після концерту
Все було супер. Я зазвичай граю в таких не дуже великих клубах і майданчиках. У мене немає багато фестивального досвіду з сольним проектом, тому мені завжди було цікаво, як це буде сприйматись. Я не маю ніколи очікувань, поки що я дуже дуже здивований.
OFF–Festival є одним з найбільш масових фестівалей у Польщі. Як ти згадав, ти не мав багато досвіду з так великим заходом, як ти його оцінюєш?
Я виступав на великих фестивалях тільки це було доволі давно. Але якщо йдеться про моє ставлення до Оффу, то це на певно єдиний фестиваль перед яким я ніколи не чекаю лайнап, бо я знаю, що буде класно. Я просто ходжу на концерти не читаючи хто грає. Це така важлива річ.
Сьогодні наприкинці останньої своєх пісні Вода, тобі вдалося досягти ефект, який є типовим для амбієнту за допомогою лише гітари. Як ти це придумав?
Я завжди слухав багато такого психоделічного року і загалом такої експериментальної музики. Я люблю шуми, такий noise і загалом такі речі. У якийсь момент я подумав, що в принципі ефекти, які я маю дають мені змогу робити подібні речі тільки з акустичною гітарою. Перший раз я це зробив абсолютно в спонтанний спосіб, потім я трошечки довчився робити це контрольовано. У мене є педалі ефектів, вони власне роблять усі ці штуки, а всередині гітари є мікрофон, в який я теж можу щось кричати і співати.
У день, коли почалась повномаштабна війна в Україні, ти перебував у Вроцлаві. Також майже на всіх інтернет-сторінках, присвячених музиці можна знайти інформацію, що ти ділиш життя між Києвом і Вроцлавом. Чому саме Польща і від чого все почалося?
Це був абсолютний випадок. Я просто півтора роки тому познайомився з хлопцями, які робили мені концерт. Ми подружились і я приїхав у Вроцлав з Берліну, де жив тоді. Так просто на якийсь час без жодних планів. Була пандемія і я не мав все одно що робити – ніяких планів і занять. Опинившись у Вроцлаві ми почали вспівпрацю з Borówka Music, з моєю агенцією концертною, там усе зав’язалося у такий спосіб. Але це все було абсолютно спонтанно.
Чи від того моменту Польща стала для тебе таким другим домом, а польська культура так само близька як українська?
Ні, тому що навіть якщо ми говоримо про Україну, я з Києва і мені подобається Київ, вайб який там створюється і генерується. Але я не почуваюся так само добре в інших українських містах. У деяких чую, у деяких ні. Я би не розділяв культурні впливи на країни, що це українська чи польська культура. Більше грає роль місто – Київ, Варшава, Вроцлав. Локальні впливи для мене є більш цікавими ніж глобальні речі, які транслює таке велике суспільство. Я люблю занурюватися в локальні атмосфери. Вроцлав на мене впливає певним чином, там багато води, хороша архітектура, багато цегли – мені це подобається. Ще Берлін, Київ і звичайно Карпати.
Під час твого виступу важко було не помітити, як добре ти говориш польською. Чи ти б хотів випустити пісню на польській мові?
У мене є пісні польською мовою, просто в цих піснях є слово хуй, або спєрдаляч, тому я вирішив сьогодні їх не грати на фестивалі. Я граю їх тільки на концертах, так вийшло просто. Але в мене буде пісня польською, так.
Під час більшості своїх концертів ти граєш на акустичній гітарі, але на записах у студії і сьогодні ти використовував теж інші інструменти. То на яких інструментах ти все ж таки граєш?
На всіх. Я в принципі музикант і можу створити звук з будь-чого. Окрім гітари я не вмію на нічому іншому грати, але можу.
З ким ти співпрацюєш під час продукції своєї музики?
З вищими космічними силами.
Гітара є струнним інструментом і є транснаціональною, бо є популярною ву більшості країн світу. А що скажеш про менш відомі інструменти, як бандура, кобза чи цимбали? Вони теж є струнними інструментами тільки українськими. Може ти цікавився традиційними інструментами, чи тобі більш до вподоби конвенційне звучання в стилі Біттлс?
Я цікавився звичайно народними інструментами. Я використовую такі дерев’яні флейти, які я купую в Карпатах у пана Михайла Тифінчука. Дуже раджу про нього трошки почитати. Якщо мова йде про бандуру, то це дуже складний інструмент. Треба роками вчитися на ньому грати. Він дуже великий, я не зможу їздити з бандурою. Це складно. Я використовую традиційні духові інструменти такі, на яких я можу імпровізувати.
У цьому році ти опублікував тільки одну пісню, яку ти почав писати у лютому, а скінчив тільки у травні. Які фактори на це вплинули?
Були малі перерви між концертами і в мене просто не було часу.
Ти колись згадував, що любиш подорожі. У яких країнах ти побував протягом свого життя?
Багато. Мені насправді важко відповісти на це питання. З тих країн, які мені сподобалися і які мене вразили це Швейцарія, Ізраіль. З таких країн до яких я хотів би повернутися… Я мало де був на півдні і я думаю, що це добрий плацдарм повідкривати для себе багато цікавих речей там.
Майже від першого дня повномаштабної війни в Україні ти організовуєш благодійні концерти. Не можна не згадати про твоє нещодавне турне, з якого всі кошти пішли на допомогу українцям. Чи ти вважаєш що ця акція мала успіх?
Я не знаю. Пішли не всі кошти, а частина. Якщо вдалося врятувати хоча б одне життя, то я звичайно вважаю, що це був успіх. До сих пір цей тур не закінчився. Я до сих пір перераховую зароблені кошти на благодійність.
Що ти хотів би переказати нашим англійськомовним читачам?
Якщо у вас є бажання дізнатися трошки більше про Україну, то в першу чергу треба розмовляти про Україну з людьми з України. По-друге треба поїхати і подивитися як там це все виглядає. Не вірити речам, які говорять люди, які там ніколи не були.
“Пропозиції на літо” — це наші рекомендації щодо найцікавіших подій у Польщі.
Нові репортажі
говорити про соул-музику
Інтерв’ю з DURAND JONES & THE INDICATIONS
Як би ви описали для тих хто не в курсі, звідки походить термін «соул-музика» і в чому заключається зв’язок між цією музикою та її назвою?
DJ: Я дуже довго дивувався, чому вони назвали цю музику «музикою душі», чому вони пов’язали її з частиною всередині нас, яку неможливо описати – душею. Те, про що я подумав, так це те, що афроамариканьска Америка в той час справді не контролювала політики, вони не були заможніми, тому вони не мали ні влади, ні освіти… вони не мали контролю над багатьма речами. Але те, над чим вони справляли контроль, так це над їхньою душею всередині них. Тож ви їдете до Штатів, бачите ресторани соул-фуду, слухаєте музику, як Джеймс Браун, який каже «сила душі». І тому я відчув, що причина, чому вони називають цю музику «душею», полягає в тому, що вони ідентифіковали себе з нею, вони відчували, що вона дуже глибока і має щось справді особливе всередині. Це те, що може бути з вами, коли сумно, радіти, коли ви чуєте радість, ви можете танцювати і розрадити кохану людину… Це викликає почуття, яке не лине з жодного іншого місця, як з душі . Я відчуваю, що наша музика безперечно втручається в цей простір. Ми говоримо про кохання по-різному: платонічне кохання, кохання у стосунках, втрачене кохання… Ми також говоримо про речі соціально-політичної свідомості – речі, які ми хочемо змінити в Америці, речі, які ми відчуваємо глибоко всередині, які пробуджують у нас пристрасть. Мені здається, саме тому її називають ”музикою душі”.
Чи могли б ви перерахувати своїх ідолів соул-музики 70-х?
DJ: Мені дуже подобається те, що робив Стіві Вандер (Stevie Wonder) у 70-х. Останнім часом я слухав багато його речей, він дуже вплинув на мене.
AF: Я б також додав Кертіса Мейфілда (Curtis Mayfield) – великий вплив, Смокі Робінсона (Smoky Robinson) та Едді Кендрікса (Eddie Kendricks).
Коли ви створюєте музику, ви більше зосереджуєтесь на адаптації соул-музики до сучасної аудиторії чи хочете зберегти класичне соул-звучання?
DJ: Я вважаю, що нашим обов’язком є просування цього направлення вперед. Ми стоїмо на плечах багатьох людей, які були до нас. Наш обов’язок — не лише прийняти те, що вони зробили, але й надати цьому маймутнього і вивести на новий рівень. Я відчуваю, що це те, що ми намагаємося зробити.
Коли справа доходить до створення нових пісень, їх композиції та виробництва, як ви розподіляєте свої робочі обов’язки?
AF: Ми всі пропонуємо свої ідеї. В першу чергу це Дуранд (Durand), Блейк (Blake) і я. Ми допомагаємо один одному надавати форму ідеям. Можливо, все починається просто з мелодії, а хтось інший напише текст. Можливо, у Дуранда є блокнот із гачком, і це може надихнути мене написати вірш. Іноді хтось придумує пісню, яка одразу майже готова. Ми пишемо власні твори та випускаємо власні записи – ми з Блейком продюсували наш останній альбом American Love Call.
Якщо припустити, що вам п’ятьом потрібно «передати естафету», так би мовити, один одному, щоб вдосконалити пісню, над якою ви працюєте. Чи стикалися ви коли-небудь з проблемою, коли готова пісня відрізнялася від початково закладеної ідеї.
DJ: Я так не думаю. Безумовно, були пісні, над якими ми працювали, але не відчували їх у той момент, але для мене як автора пісень я нічого не відкидаю. Я вважаю, що якщо це не стане в нагоді тут і там, то, можливо, я можу просто покласти його в коробку та почекати відповідного часу, щоб натхнення повернулося.
AF: У нас також були пісні, які починалися в певний спосіб, а закінчувалися зовсім по-різному. Можливо, змінюється ритм, можливо, ми пробуємо інший темп…
DJ: Як „What I Know About You“.
AF: Точно або ”Long Way Home”. Але це ніколи не було проблемою. Це таке задоволення від роботи в групі. Ти приходиш до висновку, не зробив би цього самотужки.
Соул-музика може бути як блаженною, так і гіркою. Як ви згадали, на American Love Call ви посилаєтеся на поточні соціально-економічні проблеми в Сполучених Штатах. Що змусило вас до підняття цих питань у своєму альбомі?
AF: Настав час сказати, у що ви вірите. У Сполучених Штатах зараз не час на жарти. Справжня політична криза. Ми стикаємося з глобальною кризою, екологічною. Таке відчуття, що якщо у вас є будь-яка платформа, незалежно від того, чи ви пишете пісні для людей, яким вони подобаються, чи, можливо, у вас є багато підписників в Instagram – настав час для всіх нас сказати, у що ми віримо, і боротися за це. Час має важливе значення.
DJ: Спадщину цього мислення створили такі люди, як Ніна Сімон (Nina Simone), Марвін Гає (Marvin Gaye), Кертіс Мейфілд (Curtis Mayfield), Донні Гетевей (Donny Hathaway). Вони завжди були такими ініціативними, говорили правду, що відбувається в кліматі, навколишньому середовищі. Наш обов’язок – продовжувати це робити.
Нинішня криза також є кризою внутрішнього розколу американського суспільства. Як ви вважаєте, чи може музика допомогти поєднати розбіжності?
DJ: Це одна з речей, але я вважаю, що Америка повинна зробити, це по-справжньому знайти корінь своїх проблем і зрозуміти, чому вона така розділена, чому ми так роз’єднані. Коли ми справді зможемо сісти й поговорити про це як цивілізовані люди, можливо, це до чогось нас приведе. Однак я вірю, що музика може стати ключем, який допоможе нам досягти цього.
Враховуючи те, що зараз у вас є набагато більше досвіду, чи відрізнялося продюсування „American Love Call” від вашого першого альбому?
AF: Однозначно. Було кілька важливих факторів. У нас нарешті був бюджет для роботи, тож були речі, які ми могли досягти, наприклад мати струнну секцію, про що ми навіть не мріяли, коли робили наш перший запис. Але наш самомтійний дебют дав нам цінний урок. Незалежно від того, чи це було аранжування гармоній, придумування струнних мелодій чи просто загальна оркестровка партій, ми змогли використати цей досвід і перетворити те, що було в нашій голові, на те, що ми слухаємо в реальності. Це дуже особливе відчуття – мати можливість це робити.
Ми незмірно раді бути першою країною Східної Європи, яка прийме вас. Чи ви маєте бажання продовжити поширення соул-музики далі на схід?
DJ: Ми хотіли б об’їхати з ним увесь світ, це було б чудово. Це було дуже весело. Польща крута, мені це подобається.
“Пропозиції на літо” — це наші рекомендації щодо найцікавіших подій у Польщі.
